З нагоди Всесвітнього дня метеоролога

Опубліковано: 25.03.2019, 11:40

23 березня 1950 р. набула чинність Конвенція Всесвітньої метеорологічної організації, яка започаткувала створення ВМО. З метою підвищення обізнаності широкої громадськості у всіх країнах про роботу Національних гідрометеорологічних служб, а також поглиблення розуміння значущості такої роботи, у 1960 р. 23 березня  було визначено як день Всесвітньої метеорологічної організації.

Необхідність міжнародної співпраці в галузі метеорології стала очевидною для вчених ще в середині ХІХ ст., коли була складена перша карта погоди. Атмосферні процеси над поверхнею Землі розвиваються без будь-якого зв’язку з державними кордонами. Тому за своєю суттю служба погоди може функціонувати й бути ефективною лише як міжнародна установа, організована у масштабах земної кулі.

 Штаб-квартира ВМО у Женеві, Швейцарія

Не дивно, що тісна міжнародна співпраця між ученими-метеорологами зародилася й була організаційно оформлена раніше, ніж між науковцями інших спеціальностей.

На початку 70-х рр. ХІХ сторіччя (1872–1873 рр.) заснована Міжнародна метеорологічна організація (ММО). Після другої світової війни, вона була реорганізована й стала одним із спеціалізованих агентств Організації Об’єднаних Націй, одержала нове найменування – Всесвітня метеорологічна організація (ВМО).

Основне призначення ВМО – сприяти міжнародній співпраці у розвитку мережі метеорологічних і гідрологічних станцій, проведенню метеорологічних спостережень, здійсненню швидкого обміну метеорологічною інформацією, стандартизації метеорологічних приладів, методів обробки й аналізу результатів спостережень, форм метеорологічного забезпечення всіх галузей національних господарств, а також заохоченню наукових досліджень і освіти в галузі метеорології.

 
 Будівля метеорологічної станції Умань. Меморіальна дошка, встановлена на честь В.О. Погенполя, засновника станції і організатора метеорологічних та фенологічних спостережень

При всьому різноманітті державного ладу, структури адміністративного апарату й системи підпорядкування національних метеорологічних служб у різних країнах світу, метеорологи на всій нашій планеті працюють, керуючись єдиними рекомендаціями, або так званими технічними регламентами ВМО, і в професійному відношенні їхня праця на метеорологічних станціях, скажімо, Вогняної Землі ідентична праці на острові Пасхи або на станціях в Арктиці.

Всесвітня метеорологічна організація є міжурядовою міжнародною організацією, членами якої є понад 180 держав й 5 територій, тобто, у ВМО, таким чином, офіційних Членів більше, ніж в ООН.

Метеорологічні служби різних країн світу, залишаючись національними за структурою, організацією, завданнями, що розв’язуються у межах своєї країни, разом з тим функціонують за міжнародними стандартами й відповідно до рекомендацій ВМО, беруть участь у реалізації окремих міжнародних програм, спільно розроблених всіма країнами. Система спостережень за станом погоди складається більш ніж з 10 000 наземних метеорологічних станцій і 800 аерологічних пунктів радіозондування атмосфери. Результати їхніх спостережень використовуються для обміну метеорологічною інформацією в масштабах земної кулі. Крім цієї міжнародної мережі станцій, у систему спостережень входять кораблі погоди, а також торгівельні судна, на борту яких ведуться метеоспостереження, і літаки цивільної авіації, що повідомляють інформацію під час виконання рейсів. В океанах південної півкулі між 20° і 65° широти регулярно повідомляють погоду близько 300 буйкових станцій, крім того, близько 50 буїв функціонує в тропічних водах і в Північній Атлантиці. Не менше 3 полярно орбітальних штучних супутників Землі й 5 супутників на геостаціонарних орбітах здійснюють постійні спостереження за станом погоди, результати яких включаються в систему міжнародного обміну метеоінформацією.


 Вивчення будови, призначення і наповненості психрометричної будки

Обробки даних здійснюється у трьох діючих Світових метеорологічних центрах, що перебувають у Москві (Обнінськ), Вашингтоні й Мельбурні, 31 Регіональному метеорологічному центрі і більш як у 140 Національних приземних метеорологічних центрах. Вся система обробки метеорологічної інформації розрахована на доступність всім її споживачам.

Однією із найстаріших метеорологічних станцій на території України є метеорологічна станція Умань (1885 р.), що була заснована як лабораторія Уманського середнього училища землеробства і садівництва, де студенти під керівництвом В.О. Поггенполя набували навичок спостереження за станом погоди. Згодом вона стала однією із мережевих метеостанцій і зараз займає чільне місце як реперна станція в системі гідрометеорологічної служби України.

 
 Раритетна дерев’яна лавка, яка збереглась від часу заснування метеорологічної станції

Упродовж 15 років метеорологічна станція м. Умань надає можливість проводити практичні заняття з метеорології для студентів природничо-географічного факультету. Під час заняття студенти знайомляться з історією заснування станції, методикою виконання метеорологічних та агрометеорологічних спостережень, будовою та принципами роботи приладів.

Професорсько-викладацький склад кафедри географії та методики її навчання УДПУ імені Павла Тичини висловлює щиру вдячність колективу метеорологічної станції Умань за допомогу в організації тематичних навчальних екскурсій для студентів природничо-географічного факультету, що сприяє розширенню їх світогляду і набуття професійних знань та навичок.


Наверх