Гостьова лекція на тему «Географічні аспекти збереження природоохоронних територій в умовах війни»

29 жовтня 2024 року Президентом асоціації природоохоронних територій України, заслуженим природоохоронцем України Стеценком Миколою Пилиповичем було проведно гостьову лекцію для викладачів і студентів ОП Середня освіта (Географія. Біологія та здоровʼя людини) й Геодезія та землеустрій на тему «Географічні аспекти збереження природоохоронних територій в умовах війни». Організатор лекції – професор Оксана Браславська.

Миколою Пилиповичем було розпочато лекцію з екскурсу в історію. Він наголосив, що Асканія-Нова — справжнє диво не лише Приазов’я, а й усієї України. Це найстаріший степовий біосферний заповідник планети та найбільша європейська степова заповідна територія. У тутешніх екосистемах налічується більше 500 видів вищих рослин і понад 3 тисячі видів тварин. У 1984 році рада ЮНЕСКО внесла Асканію до списку еталонних територій планети. Зa усіма цими титулами – титанічна праця багатьох людей: починаючи від засновника і до тих, хто опікується заповідником сьогодні, а також низка питань, що потребують негайного вирішення.

Наріжний камінь заповідника Асканія-Нова заклав нащадок німецьких колоністів, барон Фрідріх Фальц-Фейн у 1874 році. Після того, як 17-річний Фрідріх, що змалечку цікавився природою, успішно склав вступні іспити до гімназії, батьки вирішили нагородити сина за старання і подарували йому вольєр для птахів. Далі на їхньому подвір’ї почали з’являтись і степові тварини. Згодом, вже подорослішавши, Фрідріх помітив, що вівці, яких він тримав на продаж, знищують степову рослинність у регіоні та загорівся бажанням зберегти ділянку степу в природному стані. Так хобі переросло у справу життя. У 1898 році Фальц-Фейн першим у світі вилучив з господарського використання частину своїх угідь та оголосив про відкриття заповідника. Із майже 5 тис. га загальної території помістя, залишилось лише 3 тис. га орних земель.

Наступне питання, яке розкрив лектор, було про те, що повномасштабне вторгнення росії в Україну завдало значної шкоди природним екосистемам нашої країни. Негативний вплив війни на природу триває протягом усіх 9 років російської агресії проти України. Але з лютого 2022 року географія та масштаби такого впливу відчутно зросли. Попри недоступність значного масиву даних про вплив повномасштабної війни на природу, вже зараз можна зробити попередні висновки про шкоду, завдану різним екосистемам, спираючись на відкриті джерела інформації.

Загальна площа окупованих територій України становить близько 110 тисяч квадратних кілометрів, що відповідає 18% площі нашої держави. Крім цього, 40 тисяч км² українських земель було звільнено протягом 2022 року. Таким чином, загальна площа потенційно постраждалих територій може перевищити 25%. Особливо якщо врахувати, що низка територій не перебували під окупацією жодного дня, але при цьому зазнають регулярних обстрілів, або використовуються для облаштування оборонних рубежів (як-от кордон з білоруссю).

Як воєнні дії впливають на природні екосистеми?

Вплив війни на наші екосистеми багатогранний та містить низку різних аспектів. Чи не найбільш масштабним та очевидним серед них є поширення ландшафтних пожеж, спричинених вибухами боєприпасів за відносно сухої погоди. До середини осені 2024 року такі пожежі охопили близько 2,6 млн. гектарів, включно з 330 тис. га лісового фонду. Зокрема, згоріли тисячі гектарів лісу в національних природних парках «Кремінські ліси», «Святі гори», «Білобережжя Святослава», Чорнобильському біосферному заповіднику.

Значної шкоди природним екосистемам завдають також вибухи різноманітних боєприпасів та знищення військової техніки, які разом спричиняють тривале забруднення ґрунтів, поверхневих водойм та водоносних горизонтів низкою токсичних речовин, включаючи залишки вибухівки (тротил, гексоген тощо) та їх метаболітів, нафтопродукти та важкі метали з корпусів снарядів і знищеної техніки. Особливо токсичним є ракетне паливо зі застарілих ракет та реактивних снарядів, які масово застосовують окупаційні війська.

Стеценко Микола Пилипович наголосив, що створення та охорона нових заповідних територій, а тим паче здійснення заходів із консервації деградованих земель, потребуватимуть значного фінансування. Яке буде непросто знайти в умовах війни та перші роки відбудови. Однак в перспективі значним джерелом фінансування згаданих заходів можуть стати репарації з російської федерації за завдану нею шкоду, які буде логічно спрямувати саме на природоохоронні заходи. Іншим джерелом фінансування – меншим за обсягом, але доступним вже зараз – мають стати кошти фондів охорони навколишнього природного середовища, які наповнюються за рахунок екологічного податку та грошових стягнень за завдану довкіллю шкоду. Наразі вони використовуються неефективно і часто виділяються на фінансування заходів з нульовим, чи навіть від’ємним, природоохоронним ефектом. Натомість, можна було б спрямувати ці кошти на такі заходи з відчутним результатом, як розробка земельної документації для всіх земель ПЗФ із вилученням, відновлення в межах природоохоронних територій пошкоджених з різних причин екосистем, викуп деградованих земель з метою їхньої консервації та подальшого заповідання.

Таким чином, Україна має достатньо передумов для того, щоб зробити збереження та відновлення екосистем одним із пріоритетів державної політики в середньостроковій перспективі.

Науково-педагогічні працівники кафедри географії, геодезії та землеустрою, здобувачі освіти щиро подякували шановному Стеценку Миколі Пилиповичу за проведену лекцію.