Експедиційні дослідження ландшафтного та біологічного різноманіття Івано-Франківської області (с. Білоберізка Верховинського району)

4-8 жовтня 2023р. науково-педагогічні працівники, здобувачі освіти природничо-географічного факультету провели експедиційні дослідження Покутсько-Буковинських Карпат у районі села Білоберізка Верховинського району Івано-Франківської області.

Гребенева лінія Гринявських гір звивиста, з численними переважно пологими вершинами. Західні схили гір короткі та круті, східні – пологі та низькі. Дослідниками відібрано для вивчення геологічні породи поздовжньо-розчленованих пологовершинних гір Гринявського масиву. Варто згадати, що на території району знаходиться ряд найвищих вершин Східних Карпат, у тому числі й третя за висотою гора України – Піп Іван, 2020 м. Також вирізняють мінералого-петрографічні памʼятки, які представлені кристалічними сланцями, гнейсами, кварцитами, вапняками, доломітами мармуру та інших гірських порід.

Досліджено нижню течію річки Черемош, Млинський і Сухий потоки. Схили долини невисокі, пологі. Місцями береги обваловані. Визначено, що глибина річки місцями 0,6-1,0 м, середня швидкість течії 0,7-1,2 м/с. У рамках дослідження відвідано заказник місцевого значення «Буковинські водоспади», який розташований на правій притоці Черемошу, річці Смугар (на відстані 2000 м – вісім водоспадів (від 3 до 19 м): Ковбер, Сич, Нижній Гук, Ворота, Середній Гук, Великий Гук, Підверхній Гук, Верхній Гук.

Відвідано групу мальовничих скель, геологічну пам’ятку природи місцевого значення «Писаний Камінь». Величезні брили пісковику (заввишки 2-3 м) починаються з північного заходу і тягнуться ланцюгом до 80 м на південний схід, переходячи у масивні моноліти заввишки до 20 м.

Проведено ряд суспільно-географічних досліджень в межах Білоберізківської територіальної громади. Зокрема, встановлено, що в громаді проживає 8639 осіб. За підтримки USAID DOBRE в громаді створено кооператив «Гуцульські ґазди», де місцеві мешканці заготовляють ягоди, гриби і трави. Функціонує філія «Гринявське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Дослідники ознайомились з гуцульською культурою, місцевими художніми промислами. Завдяки важкодоступності гір тут збереглося багато цікавих звичаїв, традицій, легенд, ремесел, які в інших регіонах повністю зникли.

Для грунтового і рослинного покриву Верховинського району характерна висотна ландшафтна диференціація. Материнськими породами грунтоутворення району слугують елювіальні продукти вивітрювання піщаників і аргелітів. Уздовж річкових долин грунти формуються на алювіальних і делювіальних відкладах в умовах вологого помірного клімату і лісової рослинності. Оскільки основні грунтоутворюючі фактори – клімат і рослинність – підпорядковуються закону вертикальної зональності, грунтовий покрив теж змінюється з висотою. На території району виділяють три типи грунтів:

бурі гірсько-лісові грунти, що сформувалися під пологом ялиново-букових та чистих ялинових лісів на висотах від 600 до 1350 метрів над рівнем моря. Вони характеризуються великим вмістом органічних речовин (гумусу) та великою кислотністю;

гірсько-підзолисті, що є продуктами вивітрювання осадових порід, а також продуктів руйнування льодовикових відкладів, які представлені нагромадженням каміння (моренного матеріалу). Вони найбільш характерні для абсолютних висот від 1350 до 1850 метрів;

гірсько-лукові грунти, які займають високогір’я Чорногори в межах альпійського поясу від 1850 метрів над рівнем моря і вище.

Основними землекористувачами області є 67 лісогосподарських підприємств, у користуванні яких перебуває 564,4 тис. га (40,5% загальної плащі області). Область відноситься до регіонів з низькою землезабезпеченістю. У середньому на одного мешканця припадає 1,0 га, у тому числі, 0,45 га сільськогосподарських угідь, із них 0,027 га ріллі (в Україні відповідно 1,25; 0,89; та 0,68 га).

Відповідно до такого розподілу грунтів сформований і рослинний покрив території району (близько 3000 видів рослин, у тому числі понад 2000 квіткових, серед яких 500 лікарських), строкатість якого обумовлена ще й рельєфом і кліматичними особливостями. Він визначається такими поясами в залежності від розташування місцевості над рівнем моря: лісовим, субальпійським і альпійським.

Найбільш розповсюдженим серед них є лісовий, що охоплює більше 90 % території району. На Верховинщині, як і в Українських Карпатах, ліси покривають дві третини території району. На висотах від 450 до 600 метрів над рівнем моря переважають широколистяні букові та частково мішані буково-ялинові ліси. Вони характерні для найнизькогірнішої частини району, що простягнулася смужкою від с. Розтоки долиною Черемошу в різних напрямках до с. Стебні (по Білому Черемошу) та смт. Верховина (по Чорному Черемошу).

Головними лісоутворювальними породами цього поясу, крім бука лісового, є граб, в’яз, клен, вільха, явір, липа, береза та інші широколистяні породи дерев. Вище, на висотах від 600 до 1350 метрів вже переважають мішані смереково-букові та ялицево-смереково-букові ліси (на нижньому рівні), ялинові (у верхній частині). Тут повсюдно переважає ялина європейська, вона займає майже половину всіх площ у Карпатах, які зайняті лісом, що складає півмільйона гектарів. З кущів в лісах зустрічаються вовчі ягоди, малина, жимолость, шипшина, а з ліан лише плющ. Трав’янистий покрив в лісах, де переважає смерека та ялиця, представлений слабо із-за великої затіненості. Тут зустрічаються черемша (ведмежа цибуля), підсніжник, вівсянниця та ін.

Українські Карпати неповторна за своїми природними особливостями гірська країна, тому її фауна – також особлива сукупність тварин, яка має свій специфічний колорит (близько 400 видів). Тваринний світ Верховинщини належить до Карпатського гірсько-лісового зоогеографічного округу, в який виділена вся Карпатська гірська країна, і є його невід’ємною частиною. Клас ссавців представлений такими цікавими видами тварин як сірий вовк, лисиця звичайна, бурий ведмідь, дикий кабан, рись лісова, кіт європейський, благородний карпатський олень і європейська косуля, карпатська білка, заєць-русак, лісова куниця, норка європейська, тхір чорний, видра річкова, борсук, горностай та багато інших. А всього в Українських Карпатах (і майже стільки ж на Верховинщині) зареєстровано 60 видів цих високоорганізованих тварин.

Трохи більше видів налічують земноводні. Це звичайний, гребінчатий, карпатський і альпійський (гірський) тритони, плямиста ящірка – саламандра, декілька видів жаб. Всі ці земноводні карпатської фауни корисні так як знищують шкідливих комах. Карпатський і альпійський тритони, саламандра та жаба прудка занесені до Червоної книги України.

На території Карпат зростає велика кількість різноманітних видів грибів. Більшість з них є їстівними чи умовно їстівними, однак є і отруйні види та ті, що занесені до Червоної книги України.

Дана територія є визначним лікувально-оздоровчим центром, адже Верховинський район є одним із екологічно чистих в Івано-Франківській області, а можливо і в Україні з точки зору стану довкілля. Цьому сприяє віддаленість району від промислових центрів регіону; відсутність виробничих підприємств, які б забруднювали навколишнє середовище; межування району з малонаселеними гірськими територіями.

Встановлено, що радіаційний фон досліджуваних територій в нормі, що сприяє росту і розвитку живих організмів.

Зростання потреб у продуктах харчування і сировині обумовлюють необхідність інтенсивного використання природних ресурсів району дослідження з одночасним розвʼязанням найважливіших проблем – забезпечення охорони земель від руйнування (ерозія, зсуви, карст, підтоплення); впровадження системи заходів щодо захисту території від засмічення, забруднення; відтворення і підвищення родючості ґрунтів; збільшення площ екологічно стабільних угідь (лісів, сіножатей, пасовищ).

Варто прислухатися до порад екологів, адже на території можна проводити пішохідний туризм для подолання різних за складністю маршрутів, займатись лижним туризмом, спортивними іграми, спортивним орієнтуванням, також можна здійснювати екологічні тури для вивчення навколишнього середовища з метою відпочинку, фізичного розвитку і пізнання.