Дослідження Карпат колективом ПГФ

Щороку на початку травня проходять «Дні науки» – науково-популярна акція, яка відбувається одночасно в наукових установах багатьох міст України. Науково-педагогічні працівники природничо-географічного факультету, в рамках «Днів науки» – 2023, здійснили експедиційне вивчення біологічних, геоморфологічних, гідрологічних, кліматичних особливостей та соціально-економічного устрою території Покутсько-Буковинських Карпат (близько двадцяти об’єктів).

Під час експедиції (в рамках наукової співпраці) учасниками було відвідано Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, один з найстаріших класичних університетів в Україні. Розташований він у величній будівлі сучасних Чернівців – комплексі, спорудженому в 1864-1882 рр. як резиденція митрополитів Буковини і Далмації за проектом відомого австрійського архітектора чеського походження Йозефа Главки. Роботи інтер’єрів виконані віденськими художниками К. Іобстом, І. Кляйном, чеським – К. Свободою, буковинськими – Е. Бучевським і Є. Максимовичем. Стиль будівель еклетичний з домінуючим мотивом візантійської та романської архітектури. Разом з тим було відвідано Ботанічний сад Чернівецького національного університету (Чернівецький ботанічний сад) – природоохоронна територія загальнодержавного значення в Україні, площею 3,5 га.

В університеті функціонує два навчально-наукові інститути: біології, хімії та біоресурсів й фізико-технічних і комп’ютерних наук, 10 факультетів. Усього в закладі налічується 73 кафедри, 55 з яких очолюють доктори наук (75%). Здійснюється підготовка понад 14 тис. здобувачів вищої освіти за спеціальностями: перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) та третій (освітньо-науковий) науковий рівень.

Гірське село Мигове розташоване у південно-західній частині України, за 63 кілометри від обласного центру (м. Чернівці) й за 26 км від районного центру. Назва села походить від назви річки Мигівки – правої притоки річки Серет; у якому розташований гірськолижний курорт на висоті 500 м над рівнем моря.

Зауважимо, що територія села Мигове розташована у зоні гірського масиву Покутсько-Буковинські Карпати. У місцевому рельєфі виділяють низькогірʼя до 800 м і крутосхилі середньогірʼя, заввишки до 1483 м, зокрема, гора Ротило. Гори являють собою систему хребтів, розділених річковими долинами Пістиньки, Рибниці, Черемошу, Серету і їхніми притоками. Складаються з флішу. Схили до висоти 600-700 м вкриті переважно буковими та буково-ялицево-ялиновими лісами, до висоти 1150 м буково-ялиновими лісами, гірськими луками, полонинами. Це пов’язано із м’якшим та теплішим кліматом цієї території, адже бук і ялиця більш теплолюбні породи ніж ялина. У комплексі з лісовою рослинністю зустрічаються ділянки післялісових лук на схилах та гребенях, здебільшого антропогенного походження, виходи гранітів, ділянки сіровільшаників на річкових терасах.

Місцева флора представлена угрупованнями сіровільхових лісів (Аlneta incanae), букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням барвінку малого (Vinca minor), у травостої цибулі ведмежої (Аllium (ursinum), з домінуванням лунарії оживаючої (Lunaria rediviva), плюща звичайного (Hedera helix), яворових лісів (Acereta pseudoplatani) скельнодубово-букових лісів (Querceto (petraeae) – Fageta (sylvaticae), ацидофільних скельно-дубових лісів (Querceto (petraea). На території місцевості поширено різновидність агарикоїдних грибів, з них 56 видів Карпатських лісів України.

Тваринний світ місцевої фауни представлений такими видами як лелека білий, підорлик малий, голуб-синяк, вовчок, соня горішникова, соня лісова, кіт лісовий, саламандра плямиста, квакша звичайна, полоз ескулапів, кумка гірська, гірський щеврик, гірська плиска, звичайна оляпка, глухар, рябчик, волохатий сич, довгохвоста сова, ведмідь бурий, рись, зубр, олень плямистий та інші фауністичні представники. Є деякі червонокнижні види: саламандра плямиста або вогняна, рись звичайна, дятел.

Геологічні відклади місцевості представлені відслоненнями менілітових верств в урочищі Лужки (розміщені поруч з основною дорогою, що пролягає долиною р. Виженка) у вертикальному зрізі стінки південної експозиції. Темно-сірі до чорного бітумінозні аргіліти, окремнені алевроліти, пісковики тонкошаруваті з численними відбитками давньої донної поверхні водойм.

Відслонення контакту менілітових верств вертикально-навкісного залягання з аргілітами та пісковиками бистрицької свити. Стіна висотою до 25 м складена похило нахиленими шарами пісковиків, які утворюють чисту поверхню нашарування. Відслонення потужних пісковиків ямненької свити біля русла річки Дністер у верхній частині її течії. Лівий борт складений суцільною стіною пісковиків з від’ємним кутом нахилу.

Окрім того, в даній місцевості знаходиться геологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні – група мальовничих скель. Площа пам’ятки природи 2 га, що перебуває у віданні Розтоківського лісництва. Скелі утворені з розчленованих потужних пластів пісковика. Деякі з них пронизані отворами та ходами, через що й виникла назва – Протяті Камені. Найцікавіша і найвища скеля носить назву Соколине Око, максимальна відносна висота – 40 м.

Цікавим є південь Галицького Поділля. Русло Дністра меандрами пролягає між Буковиною і Тернопіллям, створюючи між ними природній кордон. У мальовничій долині він вигинається майже на 360 градусів, утворюючи трикілометровий меандр, посеред якого, немов би на півострові, лежать Заліщики – колишній польський курорт, а на сьогодні – це райцентр Тернопільської області.

Протилежний буковинський берег Дністра, що оточує Заліщики з трьох сторін, зокрема з півдня і сходу, підноситься над рікою високою і стрімкою стіною на 70-120 м, покритою здебільшого кущами і деревами. З Буковиною Заліщики пов’язані двома мостами – залізничним на заході, що був найвищим мостом у передвоєнній Польщі, та другим мостом, який сполучає Тернопіль – Чортків – Заліщики з Чернівцями. Заліщики є єдиним місцем в західних областях України з лагідним середземноморським кліматом.

Дністер – одна з найбільших річок України і Молдови. Бере свій початок на північних схилах Українських Карпат неподалік українсько-польського кордону (гора Розлуч біля села Вовчого Турківського району Львівської області на висоті близько 1000 м над рівнем моря). У верхній частині – типова гірська річка, з V-подібною глибокою 80-100 м долиною, ширина річища до 40 м. Пробивається на північ між стрімкими скелястими берегами. Вийшовши на рівнинні простори, нижче міста Галич, спочатку тече заболоченою долиною, а потім врізається в Подільське плато. Довжина ріки – 1362 кілометри, які поповнюються водами 386 приток!

Дністер впродовж багатьох тисячоліть відігравав роль основної транспортної артерії, що зв’язувала Прикарпаття і Пониззя з Балканами і Близьким Сходом.

Родзинкою науково-дослідної експедиції було відвідування тюльпанового поля у селі Мамаївці Чернівецької області, площею понад 2 га, де висаджено більше ніж 50 різних сортів тюльпанів, які зачаровують своєю красою під час масового цвітіння всіма кольорами веселки.